Що таке необхідна оборона

Поняття «необхідної оборони» або «самооборони» в українському законодавстві регулює стаття 36 Кримінального кодексу. У ній закріплено поняття «необхідної оборони» – дій, спрямованих на захист прав обороняється або інших людей, а також державних інтересів. У статті чітко прописано, що цей захист поєднана із заподіянням шкоди тому, хто посягає на такі права. Шкоду, що завдана агресору, повинен бути порівнянний зі шкодою, що наноситься їм самим: тобто не можна вбити людину, що намагалася вкрасти сумочку.

При цьому ви маєте право на оборону незалежно від того, чи могли ви втекти, викликати поліцію або попросити нападників вас не бити. Якщо на вас (або на кого-то еще) зазіхає кілька людей, або хтось намагається напасти зі зброєю, або проникнути в ваше житло – ви маєте право наносити зловмисникам будь-які травми будь-яким предметом або зброєю.

Але як в момент небезпеки, перебуваючи в стресі, хто захищається людина зможе визначити, наскільки шкоду від його захисту рівносильний шкоди від нападу? І ще одна складність полягає в тому, що стаття 36, в частині 3 і 4 – містить оціночні судження.

Для кращого розуміння, наведемо оригінальний текст з Кримінального кодексу України

Стаття 36. Необхідна оборона

1. 1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
   2. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
   3. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.
   4. Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.
   5.  5. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Розглянемо наступний приклад. П’яний хуліган пристає до дівчини. Хлопець, що проходить повз, спробував хулігана заспокоїти, але той накинувся на нього. Хлопець, не довго думаючи, наніс хулігану удар в щелепу. П’яний падає, б’ється головою об асфальт і вмирає. Захисник потрапляє під суд за вбивство і вже на суді намагається виправдатися, що він робив все правильно: він захищав жінку, тому що інакше вчинити не міг. Але судді роблять йому зауваження зауваження – «а чому ви не звернулися до відділення міліції?», І, навіть «ви ж могли від п’яного втекти!».

Тому, одна справа тексти законів, а інша справа судова практика, і не все буває так гладко як прописано в законодавстві. А ще останнім часом з’явився термін «судовий прецедент». Тут важливо зазначити, що відповідно до статті 129 Конституції України, «судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону». Причиною появи в судовій практиці України судового прецеденту стало відсутність законів, що регулюють ту чи іншу сферу суспільних відносин, а часто насправді не відсутність законів, а елементарна юридична неграмотність чи інші цілі.

Погодьтеся, що в наш час, кожен поважаючий людина повинна бути юридичний грамотним. Витратьте час на вивчення Конституції України та Європейської конвенції з прав людини. У них викладені основні та чільні принципи права. Всі інші закони, підзаконні акти та постанови випливають з положень Конституції України.

Конституція України, стаття 27.

Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Важливо розуміти, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Тепер, якщо ми розберемося в 5 частини статті 36 Кримінального кодексу України, то побачимо, що громадянин не несе кримінальної відповідальності за застосування зброї або засобів самозахисту в трьох випадках:

• якщо оборонявся від озброєної людини;
• якщо відбивав атаку групи людей;
• якщо нападник вторгся в житло або інше приміщення.

Група людей, згідно з кримінальним кодексом – це два і більше людини, а не три і більше, як вважає багато хто.

Виходить так, що в конфлікти на вулиці краще вирішувати мирним шляхом, переговорами, так би мовити джентльменськими угодами. А також буде розумним звернутися до оточуючих і привернути їх увагу. Така дія відразу поверне здоровий глузд хулігану, іншими словами – звести конфлікт з силового до соціального. Адже більшість злочинів скоюються на напруженні емоцій, і після люди щиро дивуються, як же вони могли таке зробити. Тому витримка, етикет і відхід від емоцій, в більшості випадків може переломити ситуацію.

Не слід забувати про те, що людину можуть навмисно провокувати на прояв фізичної агресії. Так би мовити, щоб він вдарив першим. У минулому, за часів холодної війни, дві світові держави, при патрулюванні кордонів і економічних зон світових океанів часто піддавали один одного подібним провокаціям. Однак не переступали межі дозволеного, що могло б призвести до ядерної катастрофи. У військових моряків були продумані спеціальні сигнали для своїх опонентів. Наприклад, “Іду за своїм курсом, прошу не перешкоджати, це може привести до непередбачуваних наслідків”.

Следует обратить внимание на 3 часть статьи 36. Если к жизни относиться осознано и как говориться прислушиваться к ситуации, то многих неприятностей удастся избежать. Если ввиду различных причин, силового противостояния избежать не удалось то при использовании различных приемов защиты необходимо адекватно расценивать ситуацию и уровень реальной опасности. Если на гражданина нападает один человек без какого-либо оружия, он не имеет права обороняться пистолетом или колюще-режущими предметами. Суд будет рассматривать это как убийство, совершенное при превышении пределов или нанесение тяжких телесных. Но если у нападающего в руках палка, обороняющийся тоже может использовать палку. Однако Верховный суд при необходимой обороне отмечает множество важных нюансов. К примеру, на Вас напали в темном переулке, и Вы не могли увидеть, если ли у преступника оружие в руках или нет, а может он превосходит Вас по своим размерам. Это называется «оценочными категориями», что есть отдельным предметом рассмотрения в суде».

У судовій практиці є термін «припинення нападу», за твердженнями більшості фахівців в сфері права – обороняється також повинен припинити самооборону, щоб в подальшому не відповідати перед законом за шкоду, завдану нападющій. Однак юристи говорять і про інший бік розвитку ситуації. Йдеться про те, що обороняється має право завдати злочинцеві така шкода, щоб останній (навіть при бажанні) фізично не міг продовжити свій напад. Всі межі самооборони розглядаються виключно в судовому порядку з урахуванням певних нюансів, що стосуються кожної окремо взятої ситуації.

Тонка грань між злочином і захистом

У разі необхідної оборони відзначають тонку грань між обороною і діями, що порушують закон. Рішенням даної проблеми займається тільки суд, керуючись матеріалами справи, характером злочину, індивідуальними особливостями конкретної ситуації.

Згідно ч. 2. ст. 36 КК у громадянина немає прямого обов’язку дзвонити «102», якщо він побачив, що злочинець нападає на сторонню людину. Якщо за збігом обставин свідок володіє певними бойовими мистецтвами і може самостійно затримати злочинців, тоді можна скористатися даною альтернативою. Однак важливо не перестаратися і дійсно затримати злочинця до приїзду поліції, а не завдати йому травми, не сумісні з життям.

Взагалі багато підводних каменів, але не можна ставати жертвою, або залишатися байдужим, коли людина кличе на допомогу. Людина – це звучить гордо, і він може і повинен захистити себе і близьких йому людей. Тому живучи в руслі здорового глузду, усвідомленості, і контролюючи емоції – більшість людей уникне небезпек. Якщо ж якщо доля підготувала “сюрпризи” з огляду на небезпечних ситуацій – не бійтеся, дійте отримані знання допоможуть Вам вийти переможцем.